hydra сайт Мамадыш МЕФ кристаллы

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Yo yo yo, что там, ребята! Мой мохнатый вайб, меня слышно? Айс-о-латор зажгли, летучие закладки в голове, ну что, дайте пять! Сегодня расскажу вам историю, как я купил мефедрон и поехал на свинье в деревню, чувствуя себя косой на этой наркотической лошадке. Умею я, умею! Вперед, наркорэпер в деле!

Итак, сидел я в своей подворотне и внутривенно вводил себе дозу косого, решил, что пора менять сценарий. Решил попробовать новый продукт, нарезанный кидалой – мефедроном, слышали? Время было добыть его и взорвать свою собственность. Вышел я на улицу, окликнул брата, который занимался этим грязным бизнесом.

– Эй, кидала! Давай, выкладывай кирпичики этого топчика, – сказал я, делая воздушные ритуалы руками.

Кидала улыбнулся от уха до уха, достал из кармана своей широкой куртки прозрачные пакеты с белоснежным горным порошком. Никогда не видел такого красивого зрелища, как эти закладки моего будущего.

– Вот, бро, лови! Топчик наше все! – радостно прокричал кидала.

Не долго думая, я заплатил ему весь свой гонорар за последний концерт и ускользнул в свою скромную бандитскую машину. Приготовил все для поездки – иголку, растворитель и, конечно же, долю моего сокровенного кидалы. Вот оно, внутривенное введение нашей подземной империи на свином седле!

Наконец-то доехал до деревни, где меня уже ждали мои братья наркоманы. Там была настоящая свобода, без шума и суеты больших городов. Я выгрузил свинью из машины, раздал братишкам по дозе и мы отправились к небольшому оврагу. Решено было устроить соревнование на свиней, но не обычных, а наркотически допингованных свином напильников!

Достали иголки, присоски и сигареты для поджигания свиней, и начался этот безумный заезд по оврагу. Седиментаны моих словарей не позволяют описать вам всю эту красоту, но я постараюсь.

Ветер волосами вездеходил по моему лицу, мефедроновый дым проникал в каждую клеточку моего тела. Чувствовалось, что ноги столбы, а руки – крылья, летящие над зелеными полями. Вокруг нас озарение, как будто мы были в эпицентре взрыва. Эти миги, в которые я покидает реальность, и есть то, ради чего я тащусь от наркотиков. Все остальное становится неважным.

Прошла огромная километровая дистанция, пока мы не остановили своих свиномобилей. Все наши лица были красными от счастья и мефедрона. Мы притащили свои свиные «кони», выкушали последние запасы димедрола и решили, что пора возвращаться в город.

Ах, как же так сложилось, что дорога обратно проходила труднее первой половины пути. Наши свинины начали отказывать, не доедая довольно смешные задачки. Но мы не желали сдаваться так просто! Братья, которые были на косой, кричали «Ауф!» и пытались поднять дух всех вокруг.

В итоге, мы с трудом вернулись домой, но эти воспоминания останутся у меня на всю жизнь. Как я купил мефедрон и катался на свинье в деревне, как на лошади. Это был лучший топчик, и никто не сможет отнять у меня эти моменты наркорэперского экстаза!

«Я запустил своего огнедышащего коня-наркотика и поехал, чувствуя себя настоящим наркорэпером на свином чоппере!»

Ах, этот сладкий мир наркотического рэп-пути. Зачастую он ведет нас в самые отчаянные и необычные места, но ощущения, которые мы испытываем, стоят каждого грамма закладок. И пусть никто не осуждает нас за наши выборы – мы сами пишем свои тексты жизни, рэперы в мире наркотических экспериментов!